Проблеми застосування двоставкового тарифу для бізнесу

До виконавчих органів сільських, селищних, міських  рад та надавачів послуг з постачання теплової енергії надходять численні звернення суб’єктів господарської діяльності про відключення нежитлових приміщень від систем централізованого опалення, які належать їм на праві приватної власності та в яких, вони провадять свою господарську діяльність.
Дана ситуація зумовлена значним зростанням послуги з постачання теплової енергії, зокрема зростанням  вартості складових умовно-постійної частини тарифу на теплову енергію (зростання заробітної плати внаслідок зростання прожиткового мінімуму, зростання вартості матеріалів, послуг та енергоносіїв) та, як наслідок, зростанням грошового навантаження на споживачів.
Згідно пп. 27 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»  умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об’єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.), як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії. 
   Водночас згідно п. 55 цієї ж постанови для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об’єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об’єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).
У разі неможливості визначення теплового навантаження об’єктів теплоспоживання згідно з вимогами абзацу першого цього пункту теплове навантаження підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб’єктного переліку теплового навантаження за категоріями споживачів.
Витрати на проведення незалежного енергетичного аудиту не включаються до структури тарифів на теплову енергію.
 Тобто, при проведені енергозберігаючих заходів власниками будівлі або нежитлового приміщення (встановлення металопластикових енергозберігаючих вікон, проведення комплексного утеплення, тощо) та, як слідство,  зменшенням споживання теплової енергії, виникає ситуація несправедливого розподілу теплового навантаження. Адже, для підтвердження зменшення теплового навантаження будівлі або нежитлового приміщення власнику необхідно провести незалежний енергетичний аудит та подати його до органів місцевого самоврядування для внесення змін.
Тому, при такому значному фінансовому навантаженні, суб’єкти господарювання, які провадять свою діяльність у нежитлових будівлях та приміщеннях змушені відмовлятися від послуг з постачання теплової енергії шляхом перекриття запірної арматури на вводах та засобах обліку теплової енергії до нежитлових приміщень та будівель. Таким чином, суб’єкти господарювання припиняють споживання теплової енергії, але враховуючи умовно-постійну частину двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії постачальник теплової енергії зобов’язаний проводити споживачам нарахування за послугу з постачання теплової енергії в частині умовно – постійної частини двоставкового тарифу. І тому, суб’єкти господарської діяльності при відсутності споживання послуги, зобов’язані сплачувати значні кошти. 
Органи місцевого самоврядування та надавачі послуг готові йти на зустріч підприємцям, в частині надання дозволів на відключення споживачів від систем централізованого опалення за умови переходу на індивідуальне чи автономне опалення. Дане питання регулюється наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води».
Відповідно до п. 3 розділу 2 зазначеного вище Порядку власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.
Тобто, коли суб’єкт господарювання є власником окремої будівлі та має намір відключитися від системи централізованого опалення, Органи місцевого самоврядування та надавачі послуг мають правові підстави у задоволенні такої заяви господарюючого суб’єкта.
Але, значна кількість підприємців провадять свою діяльність у вбудовано – прибудованих нежитлових приміщеннях, які є частиною будівлі або багатоквартирного будинку, як правило це перші  або цокольні поверхи.
Тому, органи місцевого самоврядування при розгляді  заяв підприємців, які є власниками вбудовано – прибудованих нежитлових приміщеннях, які є частиною будівлі або багатоквартирного будинку не мають правових підстав регулюватися розділом 2 наведеного вище Порядку, а зобов’язані брати до уваги розділ 3 цього ж Порядку.
Відповідно до п. 1 Розділу 3 Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
 Тому, органи місцевого самоврядування  змушені відмовляти підприємцям у наданні дозволу на відключення вбудовано – прибудованих нежитлових приміщеннях, які є частиною будівлі або багатоквартирного будинку, які належать їм на праві приватної власності та де вони провадять свою господарську діяльність, так як відсутні правові підстави.
В зв’язку із врахуванням викладеного вище, вбачається зростання соціальної напруги серед представників  малого та середнього бізнесу, які є сумлінними платниками податків та зборів, та можливістю вирішення питання по суті. 
На разі надавачі послуг з постачання теплової енергії та органи місцевого самоврядування, намагаються самостійно на місцевому рівні вирішити дану проблему різними шляхами. Одні,  в супереч вимогам Порядку, відключають нежитлові приміщення від систем централізованого опалення, інші намагаються зменшити нарахування підприємцям шляхом прийняття відповідних рішень, зокрема, затверджують Методики коригування приєднаного теплового навантаження з урахуванням фактичного споживання теплової енергії будівлями, оснащеними приладами обліку, яким надається послуга з постачання теплової енергії 
Але, без єдиного централізованого підходу та внесення змін до діючого Порядку, питання не буде вирішено по суті, враховуючи сьогоденну ситуацію та відмови України від закупівлі енергоносіїв у держави агресора. 
Тому вважаємо, що вже найближчим часом Уряд дійде до якогось єдиного компромісу та впровадить механізм переходу до нових технологій та систем індивідуального або більш локалізованих систем опалення.