Повноваження комісії з припинення щодо звільнення працівників

Визначення терміну «Роботодавець» міститься у трьох нормативно – правових актах:

1) Відповідно до ст. 14 п. 1 п.п. 222 Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

2) Згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

3) Згідно Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Таким чином, комісія з припинення підприємств в результаті реорганізації шляхом приєднання не може бути визнана роботодавцем відповідно до вищенаведених положень, однак є уповноваженим ним органом на вчинення відповідних дій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації , банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи , відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Зокрема, комісія з припинення  здійснює такі дії як звільнення працівників за ініціативою роботодавця на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП якщо неможливо забезпечити переведення працівника на іншу роботу.

Таким чином, комісія з припинення є уповноваженою особою, яка має право звільняти працівників під час скорочення штату та чисельності працівників, якщо така посада входить до переліку тих, що підлягають скороченню.